Історична довідка

За указом цариці Катерини II південні українські землі було віддано під заселення німцям-переселенцям. Першими переселенцями стали меноніти – релігійна громада Швейцарських братів. Перша група переселенців-колоністів з’явилася у Верхній Хортиці у липні 1789 року.Історія села Широке – німецька назва Ноєндорф, що означає « широке селище» та села Водяне – німецька назва Розенбах, що означає «долина троянд» почалася в 1790 році з переселення першої родини німців-колоністів: родини Браунів, яка переселилася сюди з Пруссії.

Головним, як за площею, так і за облаштуванням вважалося село Широке. Основна забудова села німцями-менонітами здійснювалася в 1902-1918 роках, про що свідчать написи на будинках, що залишилися і використовуються і сьогодні.

Саме в період з жовтня 1943 року розпочалося масове заселення сіл українським населенням. Українські сім’ї заселялись в кинуті німцями будинки.
Основна маса українських сімей – це біженці з міста Запоріжжя та навколишніх сіл, житло яких було зруйновано під час окупації та визволення. 28 грудня 1943 року села Широке, Розенбах та Терноватка були звільнені від німецько-фашистської окупації радянськими військами. При визволенні села Широке загинуло 3 бійці: сержант Маракулов Сергій Пилипович, солдат Завалюшин Микола Андрійович та невідомий солдат. Вони були захоронені в братській могилі в центрі села Широке.
В 1955 році в селі Широке було розбито й насаджено красивий парк в центрі села. В 1967 році в центр парку було перезахоронено тіла загиблих воїнів, де в даний час і знаходиться братська могила, і де встановлено пам’ятник загиблим воїнам – постать Солдата з автоматом зі схиленою головою, який вказує на братську могилу.

Легенда нашого краю.

Моя маленька Батьківщина – село Широке. Розкинулось воно на берегах невеличкої річечки Томаківка. На жаль, зараз вона заросла очеретом рогозом, а колись вона була повновода судноплавна річка. За легендою, цією річкою пропливала Катерина ІІ. Було це навесні, поміж зелених трав червоні маки, яких було видемо – не видемо.
Краса річки, її берегів вразили царицю. Приставши до берега, вона звернулася з питаннями до старенького дідуся, який недалеко ловив рибу: «Як зветься річка?». Дідусь, не второпавши, про що запитує імператриця, відповів: «То маківки!». Так і назвали річку. Пройшло багато років, багато чого змінилося в природі і в суспільстві. Але знову і знову навесні на берегах нашої річки розквітають маки.

Потім річка Томаківка висохла і утворилась балка. Чому цю балку називають Вороновою? Тому що, першим наважився оселитися на крутому схилі урвища старий козак – дідуган Ворон з двома синами. Багато доброго зробили вони для нашого села, вони започаткували перший громадський фруктовий сад та виноградники, а коли діда не стало, брати Ворони продовжили його справу –
насадили й виростили гарний парк на пустирі в центрі села. На їх честь вдячні односельці назвали балку Вороновою, влучна назва прижилась, й зараз багато наших односельців й не згадають, звідки така назва, але всі називають балку ВОРОНОВА.. А вулиця на якій колись ріс плодовий сад , так носить назву САДОВА.
Село наше гарне утопає в зелені садів та городів. Носить назву ШИРОКЕ, завдяки нашій широкій балці.

Наш край оповитий легендами. Легенда про квітку Адоніс.

Давним -давно, ще за царя, чи й раніше, на нашій землі жив пан. І мав він дочку, гарну-прегарну, хорошу – прехорошу, як весняний
ранок. І покохала та дочка простого хлопця, та покохала так, що жити без нього не могла. І хлопець той теж покохав панночку. Але старий пан не хотів, щоб його зятем був простий селюк Почав дочку відговорювати, а коли не вдалося добитися свого – звелів дочці разом з усіма селюками жати жито, щоб скуштувала, який він, селянський хліб. Сподівався, донька злякається тяжкої праці, схаменеться. Однак та горда була, та й коханий допомагав, і донька ввечері повернулася щасливою. Пан розсердився, наказав на другий день поставити дочку на окрему постать і щоб ніхто її не допомагав. Тяжко було дівчині, бо ж до жаття не мала ні звички, ні сили. Порізала серпом руки, поколола ноги, кров капала на золоте жниво. А день був довгий і, коли сонце почало сідати, прийшов економ, дивиться, а панночки немає в полі. Ніде немає .Тільки в житі, на краю постаті, під лісом незнана квітка вогником світить – усе, що лишилось від дівчини…
Горицвіт весняний – багаторічна рослина, що відбувається з сімейства Лютикова. Його наукова назва – адоніс – згідно з легендою, походить від імені Адона, фінікійського бога Сонця, вмираючого щоосені для того, щоб знову відроджуватися навесні.

 

Географічне розташування:

Село Широке розташоване на відстані 12 км на північний захід від міста Запоріжжя та межує:на північному сході з селом Лукашеве; на сході, південному сході та півдні – з землями Сонячного, на південному заході з Михайлівською сільською радою Томаківського району, Дніпропетровської області; на заході з Преображенківською сільською радою Томаківського району, Дніпропетровської області;на північному заході та півночі з Зеленогаївською сільською радою Томаківського району, Дніпропетровської області.

Вся територія населеного пункту розташована в степовій зоні, зоні ризикового землеробства. По території села Широке протікає мілководна несудноплавна річка Томаківка.